Аналитика RSS

28 сентября 2002, 23:16 АПК-Информ

Закон України "Про внесення змін до закону України №1033-XIV "Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур"

Проект вноситься народними депутатами України

І. Томич, О. Шевченко, К. Ващук, І. Кириленко, В. Мартиновський

Верховна Рада України постановляє:

Внести до Закону України "Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур" (1033-14) (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 44, ст. 389): такі зміни:

а) статтю 1 викласти в такій редакції:

Стаття 1. Затвердити ставки вивізного (експортного) мита на насіння таких видів олійних культур:

Код товару згідно з ТН ЗЕД Опис товару згідно з ТН ЗЕД Ставки вивізного (експортного) мита у відсотках до митної вартості товару 120400900 Насіння льону, дроблене або недроблене 17 120600900 Насіння соняшнику, дроблене або недроблене 0,0 120799990 Тільки насіння рижію 17

Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Голова Верховної Ради України В. М. Литвин

Пояснювальна записка про Закон України "Про внесення змін до закону України №1033-XIV "Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур"

1. Обґрунтування необхідності прийняття закону

Проект закону про внесення змін до закону України №1033-XIV "Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур" направлений на скасування закритості ринку соняшника в Україні і відтворення рівноправних умов існування усіх суб'єктів цього ринку До Закону України від 10.09.99 р. №1033-XIV "Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур" внесено зміни, якими з 23 до 17 відсотків зменшено ставки вивізного (експортного) мита на насіння льону, соняшнику та рижію, а також виключено положення, відповідно до якого попередні ставки вивізного (експортного) мита мали діяти до 01.07.2002 р.

Цей закон є прикладом протекціоністської політики навпаки. Адже абсолютно не враховуючи, що Україна цього соняшнику виробляє в десять разів більше , ніж необхідно внутрішньому ринку. - саме у такий спосіб товаровиробник соняшнику - селянин позбавився можливості його продати за світовими цінами. Через введення експортного мита спочатку 23% , а потім 17 відсотків і індикативних цін у 190 доларів США та завдяки надання масло-екстракційним заводам штучної монополії встановлювати внутрішні ціни на соняшник - сільських товаровиробників фактично обібрали, зменшивши внутрішню ціну на соняшник на третину. Масло-екстракційні заводи, реалізуючи перероблену ними олію за світовими цінами мають законодавче неринкове регулювання цін на сировину на їх користь, але не за рахунок держави, а за рахунок інших суб'єктів ринку, а це суперечить Конституції України і антимонопольному законодавству України.

2. Цілі і завдання прийняття закону

Введення 17 відсоткового експортного мита на соняшник пролобіювала структурована бізнесова українська асоціація масло-екстрактних заводів та олійно-жирових комбінатів. Хоча мито адресно спрямовувалося проти експортерів, саме воно давало можливість вітчизняним переробним підприємствам "викачувати" з селян не лише дешеве соняшникове насіння, а й значні прибутки. Минув ще один рік, і можна підсумувати: хто з учасників олійного ринку придбав, а хто втратив?

Головним аргументом переробних підприємств було те, що їх потужності простоюють. Ще до вводу мита на соняшник товаровиробник продавав соняшник за кордон по 205 доларів за тонну, а коли запрацювали 23 та 17 відсоткове мито, - по 150, але вже олійно-жировим та олійно-екстракційним комбінатам на теренах України. Здавалось би, благо, Завантажили виробничі потужності, а це - 20 тисяч працівників, на 50 мільйонів гривень (9 мільйонів доларів) зросли відрахування до бюджету. А скільки втратив селянин? На кожній тонні - 55 доларів. За валового урожаю 3 мільйони тон соняшника -165 мільйонів доларів (874млн 500 тисяч грн.), що осіли на рахунках переробних підприємств. Нічого аполітичного в цьому немає, не беручи до уваги, що олійно-жирові та олійно-екстракційні комбінати давно приватизовані, з переважною часткою іноземного капіталу. Тоді чиї ж інтереси пролобіювали у Верховній Раді? Все це - прикрощі "закритого" ринку і це треба визнавати.

3. Загальна характеристика і фінансово-економічне обґрунтування проекту закону

Нажаль введення 17 відсоткового мита на соняшник не тільки вводить поняття закритості ринку, а це є нехтуванням продовольчої безпеки країни. Соняшник - це єдина прибуткова культура у аграрному виробництві. Сьогодні пропагується деякими силами дикий капіталізм без нормальних державних регуляторів, який і призвів усіх нас до диспаритету можливостей попиту населення і можливостей самофінансування сільськогосподарського виробництва. Немає можливості працювати на самофінансуванні не тільки аграрній галузі, - значить як слідство існує слабка казна. Слабка казна - розшарування суспільства на тих, хто може купити продукти по цінах виробництва на самофінансуванні, і тих, хто не в змозі. Виникає необхідність регулювання реалізаційних цін на продукти харчування. Але таке регулювання може бути як зменшенням реалізаційної ціни через дотації товаровиробнику, так і збільшенням адресних дотацій найбільше незахищеної частини населення. У нас же держава здійснювала це регулювання зменшенням реалізаційної ціни за рахунок зменшення тіла виробничих фондів АПК. Застосовувалися заборонні міри до експорту, інші міри адміністративного характеру, що не забезпечили відтворення в аграрній галузі. Галузь не спроможна страхувати фінансові і майнові ризики, оскільки вся діяльність галузі - запланований збиток і ризик.

Ось розрахунки по реалізації продукції, яку може мати сільгосппідприємство на 1000 га землі при семипільній сівозміні:

143 га пар реалізація немає 143 га пшениця озима реалізація 143 х 40 ц.га х 60$ за тону 34320$ 143 га соняшник реалізація 143 х 20 ц/га х 170$ 48620$ 143 га ячмінь реалізація 143 х 25 ц/га х 70$ 25025$ 143 га кукурудза реалізація 143 х 45 ц/га х 80$ 51480$ 143 га овес реалізація 143 х 20 ц/га х 50$ 14300$ 143 га жито реалізація 142 х 35 ц/га х 60$ 29820$ РАЗОМ 1000 га 203565$

Але для зав'язки сільськогосподарського бізнесу необхідно мати не тільки засоби виробництва ( мінімально 300 тисяч доларів на одну тисячу га), але і обігові кошти (мінімально 200 тисяч доларів на одну тисячу га).

При таких ставках кредитування як у цьому році - 36 відсотків на суму кредиту в 500 тисяч - це - 180 тисяч доларів за рік . Навіть якщо допустити, що 300 тисяч на основні засоби товаровиробник буде віддавати протягом п'яти років - на рік припадає 60 тисяч тіла кредиту та 27 тисяч процентів за кредит, то разом з обіговими коштами (200 тисяч) і процентами за їх кредит (72 тисячі) підприємству треба повернути від діяльності за рік 359 тисяч доларів на 1000 га., І це без урахування витрат на оренду землі, фіксований сільськогосподарський податок та фактичні витрати на соцкультпобут і без усякого прибутку та ситуації благовоління Бога та природи. Тобто агро виробництво збиткове на 1000 га на суму майже 156 тисяч доларів.

Якщо розрахувати технологічні карти по виробництву м'яса чи молока, то збитки будуть на ці 1000 га ще більшими.

Агровиробництво є збитковим і ще трохи жевріло, поки діяли старі трактори, комбайни, інші засоби виробництва. У зв'язку із політикою адміністративного регулювання цін на сільгосппродукцію та неадекватним ростом цін на засоби виробництва сільгосппідприємства не змогли утворити достатній фонд на відновлення техніки і таким чином сільгосппідприємства працювали в системі невідтворення виробництва.

Тому подальше нехтування продовольчою безпекою держави не можна допускати . Скасування експортного мита на соняшник підніме внутрішні ціни на соняшник до рівня світових і сільгосппідприємства на 165 мільйонів доларів зможуть відновити свої засоби виробництва, а це ще один. рік життя галузі без додаткових дотацій.

Без експортного мита на соняшник аграрні господарства самі в цьому році зможуть себе дотувати на суму 165 мільйонів грн., а не скасувавши мито бюджет буде зобов'язаний виділити на дотації та санації сільгосппідприємств не менше такої ж суми.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Держава при прийнятті скасування експортного мита на соняшник тільки виграє. Разом із сільгоспвиробником, інший шлях - це закритий ринок з усіма його негативами і неможливість працювати із МВФ за програмою розширеного фінансування EFF. Адже не тільки сільгоспвиробники, але і Міжнародний валютний фонд вважає, що дія 17- вiдсоткового експортного мита на насіння соняшника гальмує реформи в Україні, її вступ до Всесвітньої торгової організації і інтеграцію до Європейського Союзу. На думку фахівців МВФ, дія мита привела до того, що масложирові комбінати отримали можливість збільшувати свій прибуток за рахунок рівня життя сільгоспвиробників. "Ця здатність впливових груп пристосовувати податкову систему під свої потреби за рахунок слабших членів суспільства є важливою перешкодою на шляху реформ в Україні", - підкреслюється в заяві МВФ.

Обсудить в форуме